Добавить в закладки

Крымки

Статья Сергея Копыльца в журнале "Мисливські собаки" №3, 2005.
В оригинале на украинском языке.
  Актис - відмінно, Дастан - дуже добре, 2 роки, завезені з Казахстану, власник О. Гаранін
Актис - відмінно, Дастан - дуже добре, 2 роки, завезені з Казахстану, власник О. Гаранін

КРИМКИ

(кінологічно-мисливський парадокс)

Сергій Копилець
м.Київ

Уявiть собi, що ви мчите верхи на легконогому степовому аргамаку. У вухах свище вiтер, напоєний ароматом євшан–зiлля. На руцi у вас, готовий зiрватися в стрiмкий полiт, гордовитий сокiл. А попереду, по безмежному степовому простору, жене свою здобич стрункий невтомний хорт. Бiжить, нiби летить понад землею, не торкаючись її ногами, i вже не врятуватися вiд нього нi тремтливiй газелі, нi зайцевi, нi лисицi...

На жаль, зараз ця картина для бiльшостi мисливцiв є лише мрією. Чудове полювання з хортами, що веде своє корiння з багатовiкової традицiї схiдних народiв, сьогоднi майже цiлком зникло в Українi. Причин тому багато, але головна та, що за останнi десятилiття ми практично втратили поголiв’я вiтчизняних хортiв. А принаймнi двi породи цих унiкальних мисливських собак можна вважати спрадавна українськими.
Перша з них, це та, що її поляки називають “харт польський”, а росiяни чомусь “русская хортая борзая”. Як бачимо, сусiди приписують цю породу собi, але вона сформувалася в минулому столiттi в Українi. До речi, з усього рiзноманiття порiд собак, що iснують у свiтi, щонайменше п’ять є суто Українськими. Однак, ми чомусь про те анi пари з вуст. Та це тема для окремої розмови. Друга порода вiдома в минулому як “кримка”.
В Европi зараз розводиться її близькосхiдний рiзновид "салюкi", на сходi цих собак називають тази (або тазiй чи тозi, залежно вiд вимови в рiзних народiв). Тази – в тюркських мовах означає “чистий”, на вiдмiну вiд усiх iнших собак, яких за iсламськими канонами вважають за нечистих тварин.
  тазы
У ХІХ сторiччi ця порода була розповсюджена вiд Монголiї на сходi до Балкан на заходi, й вiд Сибiру на пiвночi до Iндiйського океану на пiвднi. Отже, в минулому в степовiй зонi України ця порода була звичайною та найпоширенiшою з мисливських собак. Природньо, що на такий величезнiй територiї утворилося чимало мiсцевих вiдрiдь, якi часто мали мiсцевi назви. Лише на теренах колишньої Московії П. М. Мачеварiанов та Л. П. Сабанєєв (корифеї мисливського собакiвництва ХІХ столліття), налiчували не менше сiмох рiзновидiв цих хортiв, якi скрiзь мисливцями називалися “кримками”. (Згадаємо безсмертнi Гоголiвськi “Мертвi Душi”, Ноздрьов – завзятий мисливець та собачник, теж мав кримку.)

Та на жаль, сьогоднi на просторах колишньої iмперiї чистокровнi кримки або ж тази зосталися в невеликiй кiлькостi лише на пiвднi Казахстану, в Туркменiї та деiнде в Узбекiстанi, тобто там, де й досi зберiгся кочовiй спосiб життя. Адже для кочовика полювання з хортами та ловчими птахами це не розвага, а хлiб насущний. До жовтневої революцiї в незаможних мешканцiв пiвдня Казахстану основу м’ясних харчiв складали джейрани, впольованi з тази. Бувало, один собака годував цiлу велику родину кочовика. Автор цих рядкiв особисто знайомий з жителем Алматинської областi Казахстану, сiм’ю якого пiд час вiйни врятував вiд голодної смертi такий тази.

 Ак-Сункар, 2 роки, народжений в Києві, власник О. Семенова, відмінно
Ак-Сункар, 2 роки, народжений в Києві, власник О. Семенова, відмінно

Походження цiєї породи сягає своїм корiнням у глибину вiкiв. На фресках, знайдених у Месопотамiї, що датуються другим тисячолiттям до Р. Х. зображено собаку, що за екстер’єром цiлком вiдповiдає сучасним “салюки”. На ще бiльш давнiх фресках з Єгипту можна бачити мисливського пса типу “слюггi”. До речi, обидва типи представленi серед казахських тази, перший має назву кумай–тази, другий джоргак–тази. Обидва типи в Казахтанi змiшуються мiж собою i не розрiзняються на окремi породи. Дуже близькими до середньоазiатських собак є аборигеннi афганськi хорти, яких афганцi також називають тазi. В собак афганського порiддя сильнiше, нiж у їхнiх пiвнiчних та захiдних родичiв, розвинуто здовжене пiдшерстя по боках та низу тiла. А щодо назви породи, то термiн “тази (чистий)” азiати поширюють часто на всi породи хортiв. Авторовi доводилося чути в Казахстанi, як росiйських псових хортiв тубiльцi називали “орус–тази”, тобто руські тази.

Полюють iз тази–кримками, використовуючи не тiльки їхню прудкiсть, витривалiсть на бiгу та чудовий зiр, але й прегарний нюх. На ловах собаки за допомогою чуття та зору самi знаходять здобич i самостiйно женуть її, поки не спiймають. При полюваннi на вовкiв, звичайно, потрiбна допомога мисливцiв або беркута. Загнаних кабанiв цi хорти тримають на мiсцi подiбно до лайок. З дрiбнiшими звiрями: лисицями, борсуками, шакалами, дикими котами, зайцями собаки здатні впоратись самостiйно. Всi хорти схiдних порiд схильнi до апортування, отже їх дуже легко привчити пiдносити здобич.
  тазы
Авторовi доводилося в околицях Алмати полювати з тази на фазанiв, собака не гiрше за спанiеля чи лягавої знаходить птаха, “садовить” його на дерево й голосом дає знати, де вiн є. (Треба сказати, що схiднi хорти майже не гавкають, а загнавши дичину найчастiше кричать, виють). При полюваннi на гiрських козлiв – тау–теке – тази аналогiчним чином заганяють цих тварин на бескиди, “ставлять на вiдстiй” i галасуючи, тримають їх до приходу хазяїна з рушницею. Далi справа влучностi.

На вiдмiну вiд “европейських спринтерiв” – грейхаундiв, росiйських хортiв, “азiати” дуже повороткi й спритнi в досить густих заростях. Це дозволяє їм, не ризикуючи розбитися об дерева, на великiй швидкостi гнати й ловити звiра в лiсi та на захаращенiй мiсцевостi. Часто тази використовують подiбно до гончакiв, запускаючи їх у густi чагарi, очерет або гай, звiдки собаки, правда нишком, виганяють, а бува й ловлять звiра, що там сховався.

Полювання з тази дуже здобичливе. За словами академiка А. А. Слудського, за сезон 1937–1938 рр. з 53000 шкурок лисицi, заготовлених “Каззаготхутром”, 29400 штук добуто з тази. В Казахстанi, в мiсцевостях, що багатi на лисицю, кожен хорт ловить за сезон у середньому 16 лисиць i кiлька десяткiв зайцiв. Нерiдко за сезон собака добуває 30–50 лисиць i бiльше. Розповiдають, що знаменитий тази багача–бая Туребекова Айтмухамеда за сезон ловив до 300 лисиць i сам приносив їх господаревi. За результатами дослiджень, проведених А. А. Слудським, бiльшiсть цих собак схоплює лисицю за шию за вухами (68% випадкiв), за вухо (10% випадкiв) i за писок (6% випадкiв). Коли лисиця берется в такий спосiб, шкурка не дефектується. Лише в 16% випадкiв тази хапала звiра за спину та iншi частини тiла.

Найбiльш добутливим є спосiб полювання з тази та ловчими птахами, найчастiше з беркутом. У цьому разi хорт знаходить та пiднiмає дичину, i коли вiн сам не зумiє впiймати звiра, це робить птах, якого пускає мисливець. Необхідно зазначити, що полювання з хортами за своєю природою “екологiчне”.

 Дарій, 1,5 року,народжений в Києві, власник Н. Кутська, відмінно
Дарій, 1,5 року,народжений в Києві, власник Н. Кутська, відмінно

Мисливець з рушницею найчастiше намагається вiдстрiляти найлiпший екземпляр, позбавляючи таким чином популяцiю найцiннiших її представникiв. Хорт, звичайно, бере слабшого. Отже, полювання з хортами аналогiчне впливовi на популяцiю мисливських тварин природних хижакiв, що стимулює полiпшення стану і структури популяцiї.

За розмiрами тази меншi, нiж грейхаунди та росiйськi хорти, зрiст казахських собак у холцi в середньому 60–70 см., туркменки – 60 см. i нижче. Собаки сухої конституцiї, ребра та маклаки помiтно вирiзняються. Iндекс розтягнутостi близько 103. Забарвлення полове, руде, глинисте, бiле, сiре, чорне та iнше. Допускається крап у тон забарвлення тiльки на ногах i пiдпалини тiльки свiтло–сiрi або бiлястi. Волосся в кумай–тази коротке, м’яке, пряме. На вухах волосся пишне й спускається нижче кiнцiв вух на 5–10 см., створюючи так званi бурки, по–казахськи – чашак. По низу хвоста негустий пiдвiс. На заднiх сторонах переднiх нiг та стегон рiдкi очоси. Джоргак–тази вкритi рiвним коротким волоссям на кшталт грейхаундiв. Бурки, пiдвiс та очоси вiдсутнi.

 Чита, 10 років, завезена з Казахстану, власник С. Копилець, відмінно, кращий представник породи
Чита, 10 років, завезена з Казахстану, власник С. Копилець, відмінно, кращий представник породи

Голова суха, клиновидна, видовжена, з помiрно широкою черепною частиною. Перехiд вiд лоба до писка плавний, слабковиражений. Шия досить довга, високо поставлена. Груди неширокi (при поглядi на собаку спереду корпус повинен “вкладатися” мiж заднiми ногами), глибокi, ребра спускаються до лiктiв. Спина пряма або злегка вигнута догори, м’язиста. Часто зустрiчається переслiджена. Поперек короткий, опуклий. Круп широкий, спадистий, часто дуже спадистий. Живiт доволі пiдтягнутий – “пiдiрваний”. Переднi кiнцiвки прямi паралельнi. Заднi широко розставленi, колiна трохи розведенi назовнi. Хвiст тонкий, недовгий, у спокiйному станi опущений у виглядi шаблi, на кiнцi бажане кiльце або крутий гачок. Пiд час руху пiднiмається не вище лiнiї спини. Рухи широкi, розгонистi, гарнi. М’язи сухі, добре розвинуті.

Цi собаки дуже цiнуються на Сходi. Мешканцi iсламських країн взагалi не вважають хортiв собаками, з точки зору мусульман, це зовсiм рiзнi тварини, як, скажiмо, кiнь та вiслюк. Араби називають хортiв “ель хор” – благородний. Це загальнi улюбленцi, їх не тiльки допускають у людське житло, до якого нiколи близько не пiдпустять звичайного собаку, а й дозволяють валятися на подушках у жiночiй половинi помешкання. У Коранi є навiть спецiальнi вiршi, якi дозволяють магометанам вживати м’ясо тварин, здобутих хортами.

Зараз в Українi є невелика кiлькiсть тази, яких тримають любителi цiєї породи в Києвi, Ковелi, Дніпропетровську. Цi хорти завезенi в основному з рiзних районiв Казахстану. Думається, що при бажаннi прихильникiв цiєї породи, на базi тих собак, що вже маємо, та пiдвозi нових, ми могли б вiдродити свою швидконогу кримку. Може знайдуться зацiкавленi в цьому й серед кримських татар, яким по праву має належати ініціатива у розведеннi цiєї породи.

 Найза-Теляї, 5 років, киянка, вл. С. Копилець, відмінно
Найза-Теляї, 5 років, киянка, вл. С. Копилець, відмінно

Лiтература:
1. Мачеварианов П.М. Записки псового охотника Симбирской губернии. Минск 1991.
2. Сабанеев Л.П. “Собаки охотничьи...”, М. 1993.
3. Слудский А.А. “Азиатская борзая тазы и охота с ней”, Алма-Ата 1938.



Вы можете оставить свои комментарии или обсудить эту статью
на форуме

Другие новости сайта borzoi.org.ua

18 ноя, 2007 | Helena


« Предыдущий - Следующий »
---------------------------------------------

Комментарий

Комментариев еще нет. Вы можете стать первым!
Регистрация не обязательна!

Оставить комментарий

 


Категории

Поиск

Реклама